Бути собою

У якийсь період життя кожен з нас зустрічається з людьми, які по суті ніхто, але то їм не заважає мати вплив (часто досить потужний) на певні сфери нашого життя. Таке трапляється тоді, коли всередині тебе немає внутрішнього стержня, впевненості у собі. Пам’ятаю свій шлях до самосприйняття та впевненості. Це шлях, коли ти вчишся бути собою, приймаєш і любиш себе. Хоча зараз ця тема дуже популярна, і всі тільки й говорять про self-love, self-confidence, self-acceptance, на ділі втілити то в життя (справді втілити, а не просто симулювати) не так просто, а то й навпаки - дуже складно. Чому? Тому що це величезна робота над собою, своїми комплексами, самооцінкою, залежністю від чужої думки тощо.

В усій цій історії найсумніше те, що ми в якийсь момент починаємо сприймати себе, виходячи з того, що і хто про нас щось сказав / подумав, може сказати / подумати. Я більше не вдягну ці кросівки, бо однокласниця сказала, що вони не модні. Я не хочу йти на ту зустріч, бо вона подумає, що я прийшла без запрошення. Я піду на ту вечірку, бо ще подумають, що я від всіх морожусь. Не буду стригти волосся, бо всі кажуть не стригти. Не буду говорити англійською, бо будуть сміятися над моїми помилками. Цей список можна продовжувати вічно.

Або ж можна написати інший… Куплю ті штани, щоб бути в тренді. Полечу на Балі, бо туди всі летять, бо то модно. Буду фоткатись скрізь з airpods, щоб всі бачили, що вони у мене є. Буду робити те і те, і те, щоб всі / вони / вона / він побачили / взнали / зрозуміли, що я… Доводити комусь щось - це така ж сама проблема, як і перша. І одне, й друге означає, що в тобі немає свободи, немає впевненості, цілісності.

Цілісність - вона починається зсередини. З твого усвідомлення, хто ти.

Хоча по життю я не так катастрофічно сильно залежала від думки інших, але від процесу самоідентифікації нікуди не дінешся. Це процес довжиною в життя. Але чим раніше усвідомлюєш основні істини, тим простіше далі. Для мене визначальним моментом стало усвідомлення того, що я є такою, якою створив мене Бог. А Він - унікальний Митець, Він не помиляється. З цього усвідомлення прийшло й те, що ніхто не має права вішати на мене свої ярлики. З усвідомлення своєї цінності починається абсолютно все. Ти помітиш, що тебе будуть оточувати правильні люди, які поважають тебе за те, ким ти є, а не те, ким вони хочуть тебе бачити. Ставлення людей до тебе зміниться, адже самодостатніх людей не можна не поважати. І найголовніше, як же простіше стане жити тобі.

Пам‘ятаю, як мені батьки купили на базарі кросівки. У сім‘ї 8 дітей, і купувати кожному мега fancy взуття не виходило. Мій однокласник охрестив ту пару кросівок «спідкроси», хоча його думки ніхто не питав. Наступного разу я знову одягла свої спідкроси і мені було байдуже, що вони не «модна» підробка adidas, куплена на тому ж самому базарі, яку носив мій однокласник. Мені важливий був мій комфорт, а також турбота моїх батьків, які забезпечували мене всім необхідним.

Свій перший телефон я купила на першому курсі університету. Кнопочний LG, за який віддала десь 200₴, аби бути на зв‘язку з батьками. І мене, як то не дивно, не накривало від того, що я не мала смартфону, і я не влаштовувала істерик батькам. Тому що я цінувала все те, що вже мала. І тому, що мені не потрібен був телефон, аби прикрити свої комплекси.

Але це не значить, що я завжди була і є такою. Це постійна робота над собою. Я і сьогодні кажу собі не порівнювати себе і своє життя з іншими. Я і сьогодні зупиняю себе, якщо помічаю за собою залежність від думки людей. Я щодня дякую за те, що маю, і ціную цим. Я щодня нагадую собі, хто я є, аби не стати ніким. Я є особистість, і для мене цього достатньо, аби не дати іншим контролювати моє життя.